Виховна робота

Свято «Наша мова солов’їна»

(На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику).

Дівчинка.

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Хлопчик.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг)

Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про нашу рідну мову.

1-й учень.

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

2-й учень.

Вся історія народу - в мові,

Мова - душа народу.

Позбавити народ рідної мови -

Це означає вбити народ.

3-й учень.

Слова летять у душу як лебідки

І пахнуть п'янко житом і росою,

Калиною, цілющою травою,

Вербички юної дівочою красою.

4-й учень.

Зневажати мову мамину - біда,

Котра пустими зробить наші душі

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

5-й учень.

Зневажати мову - зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мова.

6-й учень.

О не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка,

Ти є душа співучого народу

Що був і є, і буде у віках.

(Звучить пісня "Мова у серці народу", сл. Н.Красоткіної).

Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.

Учні (хором). Це наша рідна мова!

Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

Учень. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова.

1-й учень.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

2-й учень.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

3-й учень.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

4-й учень.

То ж мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

5-й учень.

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати,

І найрідніша нам вона.

- Мово! Пресвятая Богородице мого народу!

З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.

- Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

- Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!

- Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.

1-й учень.

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

2-й учень.

Як ту мову можна забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

3-й учень.

От тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом.

4-й учень.

Доню, моя доню,

Синьоока зірко,

У житті буває

Солодко і гірко.

Як би не манили

Твої очі зваби,

Не посмій вчинити

Батьківщині зради.

5-й учень.

Не посмій забути

Маминої мови.

Нею квітне поле,

І гудуть діброви.

Можеш призабути,

Запах рути-м'яти,

Але рідну мову.

Мусиш пам'ятати.

6-й учень.

Можеш не впізнати

Голосу діброви,

Та не смій зректися

Маминої мови.

Бо як відречешся,

Кине тебе пісня,

Будеш ти без неї

Наче вишня пізня.

7-й учень.

Любіть свою мову й ніколи

її не забудьте в житті.

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

8-й учень.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот,

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

9-й учень.

Ну де ще є така чарівна пісня?

Серед яких на світі мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то повіє радість і любов.

10-й учень.

Пісня українська!

Хто не був зачарований нею?

Вона натхненна, мелодійна,

Безмежна широтою і красою образів.

Пісні лунають над широкими ланами

І високими горами.

(Виконується  пісня: "Мова єднання").

«Україна - це ми !»

Виховний захід

3 клас

Мета. Розширювати і закріплювати знання учнів про Україну; прищеплювати інтерес до вивчення історії, звичаїв, культури українського народу;  виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі.

Обладнання: мультимедійний проектор,  презентація «Рідна Батьківщина».

(У розробці використано вірші українських поетів.)

Зміст заходу

Слово вчителя.

Любі діти, шановні гості! Наш виховний захід  присвячений Україні.   (слайд 1).

Уч.

У всьому світі кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина.

Це наша славна Україна (разом).

Уч.

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

 (Діти виконують пісню

Сторінка «Моя Україна»

Уч.(слайд 2)

Моя Україна — найкраща у світі!

Ось небо блакитне і сонце в зеніті.

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата така, мелодійна, чудова.

Уч.(слайд 3)

Моя Україна — це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні джерельця.

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки глибокі.

Уч.(слайд 4)

Моя Україна — це пісня весела,

Сади чарівні, мальовничії села!

Її обереги — верба і калина,

Найкраща у світі — моя Україна!

Уч.(слайд 5)

Моя Україна — козацькая слава!

Така волелюбна і мирна держава.

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати відкрила.

Уч.(слайди 6 -  8)

Є в моєї України

Ріки, гори і долини.

У Донецьку є вугілля,

Хлібом славиться Поділля,

А в Карпатах є ліси

Дивовижної краси.

На Поліссі – льон цвіте,

Мов нагадує про те,

Що в моєї України

Простір – вільний,

Небо – синє.

(Діти виконують пісню

Сторінка «Державні символи України» (слайди 9, 10)

Слово вчителя.

Українці мають славну історію і традиції... Мають вони і свої державні національні символи, які люди знають і бережуть.

Уч.

Національний прапор України синьо – жовтого кольору. Він має давнє походження. Поєднання цих кольорів зустрічалось за часів княжої влади. Жовтий колір – колір сонця, синій колір – колір ясного, чистого, мирного неба.

Уч.

Прапор — це державний символ,

Він є в кожній державі;

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Високе чисте небо — небо України.

З надією дивлюсь у синю вись.

Гаряче жовте сонце — сонце України,

Два кольори у прапорі злились.

Уч.

Герб – це офіційна емблема держави. Золотий тризуб на блакитному тлі – дуже давній знак. Він використовувався ще за часів Київської Русі. Отже, нашому гербу – більше тисячі літ.

Уч.

Наш Герб — тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш Герб — тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.

Уч.

Гімн – урочиста пісня нашої держави.

Слова палкі, мелодія врочиста...

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста —

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі нас і вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

(Діти виконують пісню

Сторінка «Рослини – символи України» (слайди 11 - 14)

Слово вчителя.

А ще народ України має свої рослини-символи. Спробуйте назвати їх. (Верба, калина, барвінок). Чому вони такі дорогі серцю кожного українця? (Відповіді учнів.)

Уч.

Верба – символ чистоти.

Для того щоб очищати воду у водоймах, її саджають по берегах ставків, струмків і річок, а також біля криниць. Також вербу люди застосовують з лікувальною метою.

Уч.

Ой, вербо, вербо, вербиченько,

Гнучка та висока,

Де вродилась і зросла ти

Сестро милоока?

На Вкраїні народилась,

З Дніпра воду пила,

Людям нашим полюбилась.

Шану заслужила.

Уч.

Калина – символ дівочої вроди.

Калину завжди люблять, її порівнюють з гарною дівчиною. Навесні вона приваблює своїми квіточками-віночками, а восени — червоними ягодами, що палахкотять ясним вогнем у променях осіннього сонечка.

Уч.

Говорила мати: «Не забуться, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогняні ґрона — наша кров червона.

Зоряна калина і краса, і врода

Нашої країни — нашого народу». 

Пам'ятаєш, сину, що казала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

Уч.

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхалась щиро доля,

Материнський ніжний цвіт.

         Барвінок – символ життя, любові, розлуки і пам’яті. Його люди люблять за красу і невибагливість.

Уч.

Барвіє барвінок у нас біля хати,

Синіє над стежкою ніжний хрещатий.

І каже барвінок: "Є квіти у мене

І листячко те, що й зимою зелене.

(Діти виконують пісню «Україна – це ти».)

Сторінка «Українська мова - мова калинова» (слайди 15-16)

Слово вчителя.

«Мова кожного народу неповторна і своя» - це рядки з вірша. Ми також любимо свою українську мову і називаємо її калиновою, солов'їною, барвінковою. Вона є державною мовою України.

Уч.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту – навіки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Уч.

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе

І дужо хвилі гомонять дніпрові.

В тобі живе карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня.

Уч.

Розквітай, прекрасна Україно!

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов'їна,

Пісня неповторная твоя.

(Діти виконують пісню

Сторінка «Пісня – душа народу» (слайди 17 - 18)

Слово вчителя.

У серці українського народу завжди є пісня — весела чи журлива, жартівлива чи сумна. У ній передаємо свій настрій, свою любов до рідного краю, до своєї землі. У піснях виражаємо найщиріші почуття.

Уч.

Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.

Уч.

Тут мамина пісня лунає і нині,

її підхопили поля і гаї,

її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Сторінка «Народні обереги» (слайди 19 - 20)

Слово вчителя. Ось ми перегортаємо наступну сторінку нашого журналу й поговоримо про українські обереги.

Народний оберіг — це предмет, що має чудодійну силу й приносить його власникові щастя, удачу, оберігає від небезпеки. Оберегами в українців найчастіше є вишиті рушники, сорочки й образи святих.

Уч.

Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Нам любов’ю серця зігрівають —

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають.

Захищають від лиха й біди.

Уч.

Мати, проводжаючи в дорогу свого сина чи доньку, дарує вишитий рушник на щастя й на долю. Такий самий рушник стелять під ноги молодим, щоб довгою і щасливою була їхня життєва стежина.

 (Діти виконують пісню

З березня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух.

 Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора.

Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви - захисники, мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. Це лікарі, які повертають поранених в АТО до життя, це - волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Молюся я щиро за долю Вкраїни,
Щоб більше не впала вона у руїни,
Щоб радісно жили усі твої діти
Й цвіли наче квіти кожного літа.

Молюся, за те щоб не було війни,
Щоб більше не гинули  твої сини.
Даруй же нам нині, Боже Єдиний,
Любов й благодать по всій Україні.

Слово вчителя (слайд 21).

Діти, попереду у вас все життя. Колись ви станете дорослими, закінчите рідну школу і вилетите, мов пташенята, із батьківського гнізда. Але, до якого б краю не закинула вас доля, не забувайте того, що ви – українці. Любіть нашу Батьківщину, пишайтеся нею: її багатою історією і мальовничою красою, калиновою мовою й милозвучною піснею. Пишайтеся тим, що ви належите до великого та славетного роду українців.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов’їну.                

Люблю тебе, Вітчизно мила.

 Бо щастя жити ти мені дала

Для мене ти одна, і рідна, і єдина.

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

( Діти виконують танець під пісню « Україна – це ми»