Статті

Шляхи  формування читацьких інтересів у молодших школярів

         У наш час місце книги в житті підростаючого покоління змінюється, оскільки на їх використання впливають як інформаційні технології, так і телебачення. Найчастіше як джерело інформації замість книг учні використовують персональний комп’ютер. Але всім давно відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркувань, любов до рідної мови, уміння  логічно й образно розмірковувати  виховуються лише читанням. Уміти читати, бути читачем ─ це високе мистецтво, йому треба наполегливо вчитися. Дитяча художня книга ─ це особливий світ, який юний читач осягає і  розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо. В.О.Сухомлинський писав, що "Читання як джерело духовного багатства не зводиться до вміння читати, з цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково, але книжка не стала для неї тією стежкою, що веде до вершини розумового, морального, естетичного розвитку."

        Від початкової школи значною мірою залежить, чи полюблять діти читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури. Саме у молодших школярів треба сформувати читацькі інтереси та закласти міцний фундамент етичної культури особистості.  Навичка читання ─ це основа, яка в майбутньому дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В.О. Сухомлинський, "зуміти торкнутися її струн."

        Сучасні діти ─ це діти нового середовища, і вони не розуміють мови старих ідеалів високої моралі. Їх життя треба наповнити живим і дієвим сенсом, багатством емоцій.

Щоб сформувати у молодших школярів читацьку компетенцію необхідно вирішити такі завдання:

·       зацікавити учнів читанням;

·       розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

·       навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

·       створити належні психолого ─ педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

·       формувати навички аналізу художнього твору;

·       організовувати дослідницьку роботу школярів;

·       розвивати усне та писемне мовлення учнів;

·       працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів.

        Якщо комплексно підходити до вирішення цих завдань,               

то у справі формування справжнього читача можна досягнути бажаних успіхів. На успішність учнів впливає значна кількість різноманітних факторів. Але одним із найважливіших є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. У дитини, яка не вміє добре читати, виникають певні труднощі під час виконання домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, тому що читання приносить йому не задоволення, а муку. Читання являє собою процес, який базується на використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, що надходить під час її обробки в мозок. І тому, якщо ставиться завдання підвищити ефективність читання, його продуктивність, якомога повніше потрібно враховувати можливості кожної дитини, допомогти їй в організації цілеспрямованої діяльності щодо формування і розвитку навички читання.

 Практика показує, що читацький інтерес успішно розвивається там, де навчання не зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність дітей, ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на певне запитання. Завжди пожвавлюють навчальний процес і активізують клас ігрові моменти на уроках читання. Особливо це стосується першокласників, де гра, як провідний вид діяльності дошкільника, ще не втратила свого значення і в початкових класах. Тому добитися бажаного результату можна через гру.

        Ігрова діяльність ─ один із ефективних засобів підвищення якості сприймання молодшими школярами художніх творів на уроці читання. У структурі уроку читання ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. Гра активізує психічні процеси діяльності молодшого школяра (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам’ять, увагу, волю, мову), які призводять до позитивних зрушень у розвитку дитини. Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Звертання до гри як до засобу організації процесу читацького сприймання продиктоване не лише віковими особливостями молодшого школяра, але й, по ─ перше специфікою літературного твору, яка є дуже близькою до художніх умовностей гри, і, по ─ друге, специфікою сприйняття літератури, яка теж співзвучна природі ігрового моменту, потребує відриву від реальності, переживання іншого світогляду, інших почуттів.

Перевага організації ігрового навчання в структурі уроку читання полягає в системності використання літературних ігор, змістом яких є початкові літературознавчі поняття та явища, у проблемно ─ пошуковому підході до їх засвоєння у процесі аналізу літературного твору, у ході літературно творчої ігрової діяльності молодших школярів на уроці читання.

        Коли дитина починає розмовляти, то в неї розвивається потреба в оволодінні мовою як засобом спілкування. Розширення мовного спілкування учнів з дорослими зумовлює виникнення у них інтересу до мови та читання, що сприяє розвиткові усного і писемного мовлення. Зразком для дітей у цей період має бути бездоганна, правильна, чітка, змістовна і в міру емоційна мова педагога. Адже, щоб виховати любов до книги, потрібно перш за все навчити дітей уважно слухати її, розуміти ідейно ─ художній зміст твору. Від того, як вчитель прочитає твір, як зуміє розкрити дітям його зміст, залежить їх інтерес до твору. Якщо вчитель зацікавить учня і дитина перейметься настроєм вчителя, то таке читання надовго залишиться в її пам’яті. Головним засобом виразного читання є інтонація. Інтонацією голосу вчитель звертає увагу на найважливіше, що дає дітям можливість краще осмислити окремі фрази, пережити певну ситуацію. Читати педагог повинен всюди, де трапляється нагода, щоб діти звикли до пізнання нового, незвіданого в процесі постійного спілкування з книгою.

Таким чином, тільки постійним знайомством і вправляннями з книжкою можна, з однієї сторони викликати в дитини інтерес до книги, а з іншої ─ навчити усвідомлено і виразно читати. Однак, ніяк не можна змушувати дитину читати більше, ніж вона може і бажає, бо надмірна вимогливість тільки відбиває бажання вчитися.

        Важливе значення на уроці читання має розповідь вчителя, яка повинна бути цікавою, емоційною, зрозумілою для дітей, торкатися до глибини серця, пробуджувати їхні почуття, але не перенасичена фактами, складними термінами. Цим вчитель може зацікавити дитину, привернути її увагу до нової книжки. Враховуючи психологію молодших школярів, потрібно добиватися активної, свідомої участі кожного на уроці, щоб діти могли як би переживати долю героїв.

        Важливим засобом виховання читацьких інтересів є систематичне голосне читання учнів, тому що у дітей молодшого шкільного віку переважає слухова пам’ять, підкріплена зоровим сприйняттям. І для того, щоб вони усвідомлено сприймали те, про що читають, їм необхідно почути, побачити, проаналізувати, запам’ятати. Читання вголос ─ це не тільки метод розвитку в учнів пізнавальної активності, але чи не єдиний метод, який допомагає викликати у дітей глибокі переживання, збудити потребу у духовному спілкуванні з іншими. Воно розкриває вміння прислухатись до тексту і запам’ятовувати його, осмислювати зміст прочитаного, образно уявити описувані картини, збагачує мислення і мову дітей. Трохи  пізніше більше уваги треба приділяти мовчазному читанню, бо саме воно має стати головним видом читання в майбутньому.

        Готуючись до уроку читання, вчитель повинен продумати кожен елемент уроку, використовуючи різні методи підготовчої роботи учнів до читання, зокрема бесіди, розповідь, робота з малюнком, картиною, діяльність по збагаченню словникового запасу, вчитель тим самим може зосередити увагу учнів, викликати інтерес до нового матеріалу, краще ознайомити з лексикою твору. Головне, щоб протягом уроку дитина активно і творчо мислила.

        Тому незаперечним є той факт, що виховання в учнів любові до книги, вироблення в них глибоких читацьких інтересів ─ одне з головних завдань, яке необхідно розв’язати на сучасному етапі реформи загальноосвітньої школи. Дуже важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб дитина не розгубилася в книжковому морі, щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші книги, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. Ми маємо допомогти дитині зрозуміти, що скільки б вона не отримувала інформації з різних мас ─ медіа, тільки читання надасть справжню насолоду від слова, образу, краси.  Звичайно, діти мають зрозуміти, що читання ─ це напружена праця, але вона, коли вмієш її виконувати, приносить справжнє задоволення від спілкування з мистецтвом слова. Саме дорослі повинні свідомо й цілеспрямовано виховувати у дитини інтерес до читання, починаючи з сім’ї, дитячого садка, молодших класів.

        Творчість вчителя породжує творчість учня. Якщо на кожний урок намагатися підбирати такі види навчальної діяльності, які дають матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості, творчості, це зацікавить дітей, викликає позитивні емоції, сприятиме пошуку, формуванню школяра як читача. Без високої культури читання, наголошував В.О. Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту.

Нове оцінювання учнів НУШ

Оцінювання, запропоноване МОН, ґрунтується на описовому формувальному оцінюванні, що дозволяє оцінити компетентності та поступ учнів.Формувальне оцінювання ґрунтується не на кількісних (скільки помилок), а на якісних показниках. Наприклад, як працював учень, чи співпрацював з іншими, чи докладав зусилля, чи ставився до навчання з цікавістю. Це можливо оцінити лише через спостереження за роботою учня, а не перевірку результатів навчання.“Спостереження за навчальним поступом учнів та оцінювання цього поступу розпочинається з перших днів навчання дитини у школі і триває постійно. Невід’ємною частиною цього процесу є формування здатності дітей самостійно оцінювати власний поступ.Орієнтирами для спостереження та оцінювання є вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей учнів початкової школи . При цьому особливості дитини можуть впливати на темп навчання, внаслідок чого діти можуть досягати вказаних результатів раніше або пізніше від завершення зазначеного циклу чи рівня”, – написано в методичних рекомендаціях.
Передбачається, що за результатами формувального оцінювання вчитель може підкорегувати навчальний процес, свою роботу, а також вибудувати індивідуальну освітню траєкторію учня.“Формувальне оцінювання має на меті: підтримати навчальний поступ учнів; формувати в дитини впевненість у собі, наголошуючи на її сильних сторонах, а не на помилках, діагностувати досягнення на кожному з етапів навчання; вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаруванню; підтримувати бажання навчатися та прагнути максимально можливих результатів; запобігати побоюванням помилитися”, – зазначено в методичних рекомендаціях.
Тому важливо не порівнювати дітей між собою, а порівнювати те, як дитина працювала раніше, і як – протягом періоду, що оцінюється. (Тобто наскільки дитина виросла над собою ж.)В основі формувального – позитивне оцінювання. У МОН зазначають, що маленькі діти сприймають оцінку за завдання як оцінювання себе особисто. Тому негативна оцінка в їхньому розумінні – це негативне ставлення до себе з боку вчителя. Методичні рекомендації пропонують, як уникнути цього:1. Доброзичливо ставтесь до учня як до особистості.
2. Позитивно ставтесь до зусиль учня, які він спрямовує, щоб розв’язати задачі (навіть якщо вони не дали позитивного результату).
Така система дозволяє підтримати слабших учнів. Виконуючи легші завдання, вони не відчуватимуть себе невдахами, адже їхні зусилля оцінюватимуть так само, як і зусилля інших.У методичних рекомендаціях зазначають, що “конкретний аналіз допущених учнем помилок і труднощів, що постали перед ним, та конкретні вказівки про те, як покращити досягнутий результат” є частиною формувального оцінювання, але не в перших класах.
                                                                                       Для здійснення формувального оцінювання робоча група МОН розробила Свідоцтво досягнень учня. Воно потрібне для того, щоб дати батькам і учням зрозумілий та стукруторований зворотний зв’язок про те, що відбувалося протягом навчального року чи семестру.
У першій частині свідоцтва вчитель оцінюватиме так звані соціальні і робочі компетентності. Наприклад, чи дитина була активною на уроці, чи ставила запитання про щось нове і незрозуміле, чи виявляла самостійність у роботі, чи була доброзичливою до інших і вирішувала конфлікти мирним шляхом.У другій частині компетентності оцінюються попредметно. Проте навчальні досягнення сформульовано, виходячи не з кількості помилок чи негативної оцінки досягнень учня, а виходячи з його моделей поведінки і процесу навчання.Наприклад, “Цікавиться темами, що вивчаються, виявляє допитливість до навколишнього світу” (Я досліджую світ), “Дотримується правил спілкування: привітання, прощання, подяка, прохання, запитання” (Українська мова), “Орієнтується у просторі, пояснює розташування предметів” (Математика), “Пропонує і втілює власні творчі ідеї” (Технології), “Висловлює своє ставлення до мистецьких творів” (Мистецтво), “Дотримується встановлених умов та правил гри”(Фізкультура), “Продукує короткі фрази про себе, надаючи базову персональну інформацію (ім’я, адреса, родина)” (Іншомовна освіта).
Компетентності в обох частинах оцінюються за допомогою чотирьох рівнів: “має значні успіхи”, “демонструє помітний прогрес”, “досягає результати з допомогою вчителя”, “потребує значної уваги і допомоги”.Як бачимо, у цьому списку немає варіанту на кшталт “низький рівень”. У списку компетентностей для оцінювання теж немає негативних оцінок по типу “не зміг вивчити таблицю множення”. Адже вчитель, фіксуючи, що дитина потребує допомоги, має на увазі, що вона може покращити свої результати. А говорячи, що дитина перебуває на низькому рівню, учитель ніби ставить діагноз без рекомендацій для лікування.
У 1-2 класах оцінювання в обох частинах буде описовим. У 3 класі для оцінювання предметів з’являються бали.У кінці свідоцтва є поле для рекомендацій учителя, в якому він може написати, що потрібно робити дитині для покращення результатів. Наприклад, це може бути “щодня читати по 15 хвилин уголос”.
Нижче є поле для зворотного зв’язку батьків. Вони отримують два екземпляри свідоцтва – один лишають собі, інший – повертають у школу. Саме в другому екземплярі вони можуть вказати свої побажання.